Stories

Чим більше ви робите для інших людей – тим менше вони роблять для себе самі

5 хвилин часу читання (1025 слів)
12d89689796f62c204b09d1e6283f1c4

Не намагайтеся прожити за когось його життя, у вас є своє…

Чи помічали ви, що чим більше робите для інших людей — тим більше відчуваєте себе щасливою людиною? Коли бачите, що комусь погано, пропонуєте допомогу. І якщо це у ваших руках, «розганяєте над ним хмари».

Що дивно — це приносить задоволення, в першу чергу, вам самим. Проте, з часом трапляється так, що ваша готовність прийти комусь на допомогу починає менше радувати вас. Очікування не виправдовуються. І чим більше ми робимо для інших — тим більше відчуваємо розчарування.

Мотиви спонукань – найневинніші та альтруїстичні, але правда полягає в тому, що ми не можемо врятувати абсолютно всіх. Це можуть зробити лише вони самі. І в цьому випадку без варіантів.

Не можна не погодитись, що життя — непроста штука. Тому всім нам доводиться проходити через дуже важкі часи й вирішувати безліч проблем. Але і без цього всього — нікуди. Адже подібні моменти роблять нас сильнішими та мудрішими.

А як щодо дуже близьких людей, яких ви любите всією душею? Вам настільки боляче бачити їхні страждання, що готові переносити їх разом. Вам хочеться полегшити важку ношу, підтримувати за руку на всіх життєвих вибоїнах. Ви б навіть помінялися з ними місцями, якщо б могли. Але це нікому, і вам, в тому числі, — не під силу.

Не тікайте від себе

Чим більше допомагаєте іншим людям, тим більше віддаляєтеся від самих себе. Ймовірно, це відбувається з кількох причин. Наприклад, не хочете подивитися в обличчя власним проблемам і приступити до їх вирішення. Вам і самим потрібна прихильність і підтримка. Але її чомусь немає. Тоді людина самовіддано і з надлишком роздає її направо і наліво.

Можливо, ви вже самі зрозуміли, що відбувається: ви проектуєте власні потреби на інших. То як же ви можете допомогти іншим, якщо не в змозі допомогти одній єдиній людині – собі? Як ви можете дарувати свою любов комусь ще, якщо так і не навчилися любити себе?

Для того, щоб бути щедрими з усіма, для початку слід навчитися ще більш важливій науці – бути щедрими до себе. Ви не зможете запропонувати комусь те, що не виховали по відношенню до себе. Навіть якщо вам буде здаватися, що все інакше, і ви – Бетмен, який поспішає на допомогу.

Це дуже непроста ситуація, адже ви можете не здогадуватися, що робите кілька великих помилок, намагаючись допомогти одночасно і собі, і іншим. Наприклад, вам ніколи не вдасться створити нормальні та здорові відносини, якщо будете тільки віддавати, зовсім забувши або відсунувши на другий план власні потреби.

Для того, щоб бути щедрими з усіма, для початку слід навчитися любити себе. І бути щедрим з собою.  Пам’ятайте, з таким запалом вам ніколи не вдасться створити нормальні й здорові відносини. Коли будете тільки віддавати, зовсім забувши про власні потреби. І для того, щоб піклуватися про інших людей, слід почати чинити так само щодо себе.

Уникайте залежності у стосунках. Вважаєте, що, якщо добробут інших людей залежить від вас — це нормально? Але насправді все може бути навпаки: це ви залежите від них. Подібний «розклад сил» ніколи не приведе до здорових стосунків. Залежність приносить набагато більше шкоди, ніж можна собі уявити.

Розставте собі пріоритети. У літаку пасажири одягають маску спочатку на себе, а потім на інших. Лише так це працює. Запам’ятайте, що ви ніколи не зможете допомогти нікому у цьому світі, доки не зможете вирішити свої проблеми. Це дуже важливо зрозуміти і усвідомити, тому що постійно лише віддавати, не отримуючи нічого натомість, потребує величезних сил. А їх у вас немає – зі своїми б труднощами розібратися.

Інші мають право вибору

Складається така ситуація: чим більше люди прикладають сил для розв’язання чужих проблем, тим менше їх залишається для того, щоб допомогти собі. Вони починають відсувати в бік, а незабаром і зовсім забувати про свої мрії.

Воно й зрозуміло. Їм не до цього, адже звалили на себе відповідальність за мрії інших людей. Але чи не занадто багато на себе взяли?

Навіть якщо ваш друг страждає, це виключно його прерогатива приймати рішення, що робити в тій чи іншій ситуації. Все, що можете, це уважно вислухати, висловити свою думку, якщо вас про це попросили. Або бути поруч, коли він потребує цього.

Але ви не можете проживати натомість життя. Ви не можете замість нього приймати рішення. Ви не маєте права розповідати, що йому робити, або як страждати, начебто він – це ви.

Справа в тому, що всі наші рішення визначають дорогу, якою ми йдемо в нашій Подорожі. Це неправда, що нам все призначено долею і нічого не зміниш. Все інакше: ми самі будуємо свій шлях, приймаючи ті чи інші рішення.

Погодьтеся, якщо хтось буде постійно приймати рішення за нас, то це буде вже не наш шлях. Усвідомивши це, ми зійдемо з цієї дороги. Бо вона — не наша.

Ось чому ви нічого не отримуєте у відповідь від інших людей, коли віддаєте та допомагаєте. Ви даєте їм зовсім не те, що вони очікували. Ви розраховуєте на якусь подяку, зовсім не розуміючи, що граєте чужу роль у чужому кіно. Ніхто вам не повісить медаль за участь у чужих битвах, не сумнівайтеся.

Навіть якщо вам нестерпно боляче дивитися, як хтось страждає, іноді необхідно дозволити йому пройти все це. Це його рішення та його дорога, не ваші.

Не сумніваємося, що іноді хочеться, щоб за нас хтось вирішив, куди йти і що робити. А ми слідом пішли б його «слідами на снігу». Тільки справа в тому, що така позиція помилкова. Адже ми всі вчимося на своїх помилках. Наші найкращі вчителі – ті, хто поранив чи розчарував.

Кожен наступний досвід робить нас сильнішими, допомагає рости. І якщо ми не пройдемо через все це, то як дізнаємось ціну справжньої дружби? Дізнаємося, що сонце сходить тільки після шторму та ночі, повної тривог?

Щоразу, коли вам захочеться взяти штурвал чужого життя у свої руки, пам’ятайте, що так ви позбавляєте людини права на її боротьбу. Ви допоможете вирішити її проблему (можливо), але й одночасно позбавте можливості стати сильнішою і вирішувати все самостійно.

Похвально, що ви хочете, щоб усім довкола було легше, щоб вони сяяли від щастя. Але ви обрали не той шлях. Замість того, щоб дійсно допомогти людині, ви штовхаєте її у світ мрій та казок.

Як довго вона там протримається, як вважаєте? Правильно. Ось і відповідь на запитання. Живіть своїм життям. Допомагайте собі самі. І не намагайтеся прожити за когось його життя. Це неможливо.


Схожі дописи