Іде тільки те, в чому закінчується життя…
Говорить шаман індіанського племені лакандонів (нащадки майя):
Воно сталося. Твій будинок зруйнований, земля спалена, зброю забрала річка, худоба загинула. Все, що ти будував і вирощував багато років, більше не існує.
Підійди сюди.
Тут горить моє багаття і тут чекає на тебе моя пісня.
Все, що колись народилося на цій землі та в цьому небі, обов’язково помре, щоб дати життя тому, що народиться згодом.
Такий закон.
День міняє ніч; насіння, що впало в землю, вмирає, даючи народження новому врожаю – так було завжди, так буде вічно.
Ти застигаєш з жахом, коли бачиш свої втрати, ти не хочеш у них вірити. Розплющ очі і дивися. Твоє життя змінилося. Змінилося миттєво. Твого минулого більше нема.
Плач! Те, що зруйноване чи померло, має бути оплакане.
Плач! Твої сльози, наче дощ, змиють попіл, тріски і каміння, вони омивають твої рани, вони віднесуть геть те, за що ти ще намагаєшся триматися.
Плач! І нехай буде дощ сильним! Ти можеш трясти небо своїм виттям і загрожувати йому кулаками, топтати ногами землю і падати на неї в розпачі!
Плач! А я співатиму свою пісню. Рано чи пізно дощ припиниться!
Ти встанеш із землі і побачиш на небі веселку! Зазеленіє трава і перша квітка розквітне на згарищі.
Ти побачиш, як життя повертається до тебе!
Ти засукаєш рукави і побудуєш новий будинок, викуєш собі зброю і розведеш худобу.
Ти відчуєш радість у своєму серці і зрозумієш, що все було так, як і мало бути.
Ти піднімеш руки до Неба і подякуєш йому за послані тобі випробування!
Ти вижив, ти став мудрішим, ти живеш далі!
Запам’ятай три важливі уроки:
1. Іде тільки те, в чому закінчується життя. Воно стає жорстким, неповоротким і, зрештою, вмирає.
2. Те, що ти твориш, містить частинку тебе, але не є тобою. Твоя мудрість і пристрасть завжди з тобою. Нічого не втрачено, коли ти не втрачаєш себе.
3. Ти – частина життя. Дозволь собі змінюватись і текти разом з ним. Візьми життя у союзники.